Уявіть, що звичайний дощовий хробак став довгим і товстим, як шлагбаум, і почав жити в трубці, яку будує сам і звідки стирчать лише його численні щупальця. Зі своєї трубки він ніколи не вилазить і селиться на останках кісток хребетних, що гниють уламках затонулих суден або поблизу сірководневих джерел. Складно уявити такого вже далеко не дощового хробака, чи не так? Але в природі такі організми існують, а ім'я їм - вестиментифери.

Компанія Hello Robot представила рухомого робота Stretch RE1 з маніпулятором, призначеного для дослідницьких проектів в області робототехніки. Він має незвичайну для такого класу пристроїв конструкцію: це невелика колісна платформа розміром з робот-пилосос, на якій знаходиться висока штанга і горизонтальний телескопічний маніпулятор, що їздить по ній. У програмного забезпечення робота відкритий вихідний код, а апаратне можна розширювати, додаючи камери, датчики або іншу потрібну для конкретного проекту апаратуру.

У рамках спільного з МФТІ проекту «Абетка ШІ» ми вже писали про так звані еволюційні алгоритми, які дозволяють «вирощувати» програми за принципами і законами дарвінівської еволюції. Однак поки такий підхід до штучного інтелекту це, безумовно, «гість з майбутнього». Але як системи штучного інтелекту створюють сьогодні? Як їх навчають? У цьому нам допоміг розібратися Віктор Кантор, старший викладач кафедри алгоритмів і технологій програмування МФТІ, керівник групи аналізу користувальницької поведінки Yandex Data Factory.

Днями стала вперше відома велика статистика щодо застосування в США роботів-хірургів. Виявилося, що в період з 2000 по 2013 роки 144 операції з їх використанням закінчилися смертю пацієнта, причому кілька з них були викликані програмними помилками. Звичайно, те, що роботи стали вбивати людей зовсім не означає, що досі з цим не справлялися самі люди: недобросовісні хірурги або медсестри. Але неухильно зростаюча комп'ютеризація всього і вся робить ймовірність виникнення таких помилок все вище, і вже зараз від цього стає трохи не по собі.