Такий основний задум, за яким має проводитися тераформування Марса. На жаль, дослідження показують, що вже з першим пунктом цього плану у нас будуть серйозні труднощі.
Чи зможемо ми зробити атмосферу Марса більш густою?
Згідно з останніми дослідженнями, на Марсі не вистачить вуглекислого газу для достатнього підвищення атмосферного тиску. В даний час його значення становить всього 6 мільбар. Випуск газу з кожного відомого нам на Марсі поглинача вуглецю підвищить тиск всього до 33 мільбар. Хоча це звучить дуже вражаюче, але нормальне атмосферне на Землі має значення 1000 мільбар. При рівні менше 61,8 мільйбар всі рідини у вашому тілі почнуть кипіти.
Щоб спортсмен олімпійського класу міг вижити, необхідно щоб тиск атмосфери був би мінімум 122 мільйбари. І то за умови, що у нього є з собою балон з чистим киснем. Найнижчий тиск, при якому звичайні люди могли б жити і працювати, становить близько 475 мільбар. Але навіть у цьому випадку для довгострокового виживання будуть потрібні особливі хитрощі. Такі, як підвищення рівня концентрації певних клітин крові, або більш ефективна обробка кисню. Ці якості добре розвинулися у жителів Тибету і Патагонії протягом тисячоліть їхньої еволюції через розріджене повітря середовища проживання.
Отже, як можна зрозуміти, тут ховається величезна проблема. І для її подолання будуть потрібні колосальні зусилля. Це буде перевершувати все, що ми коли-небудь робили. Нас чекають величезні витрати і додаткові десятиліття роботи. І всі наші праці в підсумку можуть бути зведені на нуль. Чому? Тому що на Марсі немає сильного магнітного поля. І заряджені частинки сонячного вітру стикаються з атмосферою. Це призводить до викиду молекул у космос. Атмосфера буде стрімко виснажуватися. Швидше за все колись саме так Марс практично і позбувся її.
Поверхня Марса постійно купається в смертельній радіації
Крім того, що слабке магнітне поле не захищає марсіанську атмосферу, ніщо не перешкоджає проникненню на поверхню планети смертоносних ультрафіолетових променів. Вони вільно потрапляють на поверхню, ефективно її стерилізуючи. Навіть щільна атмосфера проти ультрафіолету безсила. Про це свідчить той факт, що навіть на Землі ці промені можуть викликати опіки. На Марсі ми нічого не зможемо зробити з ультрафіолетом.
Іншими словами, Марс - це місце, яке буде дуже важко зробити придатним для життя. Потужні сили природи будуть активно протистояти всім нашим зусиллям. Ця процедура займе величезний проміжок часу і викличе необхідність колосальних витрат. Виникає питання - а чи варто взагалі все це затівати?
Чи потрібно проводити тераформування Марса?
У нас є планета. Ми колись з'явилися на ній. Ми вважаємо її оазисом життя в космосі. Навіть якщо інопланетяни вважатимуть наше повітря і воду отруйними. Ми повинні, звичайно, досліджувати те, що знаходиться за межами нашої планети. Але коли ми починаємо розуміти всі проблеми життя в чужому середовищі, здається більш доцільним направити наші ресурси не на зміну інших планет, а на зміну самих себе. Може більш розумно не виробляти тераформування Марса, а розробляти відповідні роботизовані і генетичні доповнення, які дозволять нам ступити в інший світ з мінімальним захистом?
А що якщо Марс колись мав власне життя? Спроба перетворити його на зменшену копію Землі може легко стерти всі свідчення про неї і про будь-які організми, що залишилися в живих. Процес тераформації коштуватиме колосальних зусиль і витрат. І ніхто не зможе гарантувати, що він завершиться успіхом. Або його результат буде стійким в довгостроковій перспективі. Так може бути нам зосередилися на тому, щоб зробити себе набагато більш стійкими до умов Марса? Зрештою, набагато простіше відредагувати ДНК і впровадити в людину біосумісний механізм, ніж перетворити крижану інопланетну пустелю в рай з низькою гравітацією...
