Аліса Бон тепер точно знає, яке це - ходити на роботу, як на свято, і що таке весілля для тих, хто не наречена. Читай всі секрети весільних розпорядників. Це було не хвилинною блажею після перегляду «Весільного переполоху», а обдуманим рішенням. Як людина, що організувала власне весілля від і до, я чітко уявляла, на що підписуюся, і була впевнена, що це стане моїм покликанням. Але пропрацювала я близько двох місяців (що не так вже й мало, враховуючи плинність в агентстві). Більше не змогла. Ні фізично, ні морально. За кожне весілля я переживала, як за своє. Навіть гостріше. Напередодні в кращому випадку засипала під ранок, заїдаючи валер'янкою переживання на тему «А раптом зіпсую людям свято, яке трапляється раз у житті (в ідеалі, звичайно)?». Я схудла так, що зачастила в «Дитячий світ». Розміру XXXS у «дорослих» магазинах, як виявилося, немає.
Але все, напевно, не так вже страшно, як я малюю. Ті два місяці святкових буднів згадую з теплотою, а іноді - з мурашками.








