Тоді як NASA офіційно переглянуло плани повернення людини на Місяць, компанія Lockheed Martin заявила про можливість відправити людей не просто на неї, але на її зворотний бік.
Представники Lockheed Martin, здається, не без лукавства запевнили, що подібна місія помітно стимулює розвиток космічних технологій, необхідних для реалізації проектів, які NASA все-таки має намір реалізувати - включаючи відправку пілотованої місії до астероїда в 2025 р. і до Марса - в середині 2030-х. Детальніше про новий космічний курс американської космонавтики ми писали в замітці «Їхні плани».
Минулої весни, коли адміністрація президента Обами істотно переглянула плани NASA, інженери відділення Lockheed Martin Space Systems навряд чи були щасливі, адже їх амбітний проект нового космічного корабля Orion істотно «урізали», перетворивши повноцінний корабель, на борту якого люди могли тріумфально повернутися на Місяць, всього лише в рятувальний модуль для екстреного повернення астронів з Мавтів. Тож не дивно, що вони виступили з думкою про проведення власної, абсолютно унікальної місії в точку лібрації L2 системи Земля - Місяць, звідки команді відкриється чудовий вид і на Землю, і на зворотний бік Місяця, з Землі не видиму ніколи.
У точках лібрації (точках Лагранжа) системи Земля - Місяць їх гравітаційні сили, що діють на третє тіло (якщо масою його можна знехтувати), врівноважують один одного, і, перебуваючи тут, таке тіло може залишатися нерухомим наскільки завгодно довго. Космічний апарат буде ніби підвішений на невидимому гравітаційному якорі і разом з Місяцем описувати кола навколо Землі. Перебуваючи тут, люди зможуть контролювати і керувати роботами, що працюють на поверхні зворотного боку Місяця - наприклад, на зведенні гігантського телескопа, проект якого розбурхує уми астрономів не перше десятиліття. Чому він так цікавий, можна дізнатися в статті «Місячна обсерваторія».
Варто сказати, що вперше та сторона Місяця відкрилася людям в 1959 р., на знімках радянської станції «Місяць-3», а на власні очі її пощастило побачити астронавтам місії Apollo 8. Тепер же планується ціла послідовність місій, яку в Lockheed Martin назвали'Stepping Stones, починаючи з польотів на низьку навколоземну орбіту - через подорожі до точки L2 над зворотною стороною Місяця - і до відправки людей на один з місяців Марса, звідки вони вже будуть керувати роботою роботів на Червоній планеті. Саме ці технології управління можна буде відпрацювати в ході проміжного «місячного» етапу, який може відбутися в 2016 - 2018 рр.
Крім цього, вчені Lockheed Martin перераховують й інші переваги свого проекту. Наприклад, астронавти місії побувають на 15% далі від поверхні Землі, ніж учасники місій Apollo, і проведуть в польоті втричі довше, що дозволить відпрацювати ряд технологій місій середньої тривалості перш, ніж ми приступимо до реалізації довгих місій по польоту до Марсу і до астероїда. Капсула Orion буде кілька разів випробувана в ході місячного польоту, що вкрай важливо для підготовки шестимісячного, яким повинен стати політ до астероїда. Будуть протестовані її системи захисту від космічної радіації, крім того, вона буде перевірена на швидкісному входженні в атмосферу, на 40 − 50% більш швидкому, ніж при поверненні з навколоземної орбіти.
Здійснювати місію пропонується приблизно таким чином. Для початку до зворотного боку Місяця буде запущено носій з роботизованим модулем, що спускається. Після того, як ми переконаємося, що він успішно вийшов на потрібну навколомісячну траєкторію, відбудеться запуск корабля Orion з екіпажем з 3-х осіб. Якщо до того часу буде закінчена розробка нової ракети надважкого класу, то це буде прямий переліт від Землі до Місяця; якщо ж ні, буде потрібно «пересадка». Перший переліт тоді буде до низької навколоземної орбіти (скажімо, на ракеті Delta 4 Heavy), куди окремо буде доставлено верхній ступінь ракети Centaur. Тут Orion зістикується з нею, і вже тоді відправиться до Місяця.
У будь-якому випадку, корабель здійснить гравітаційний маневр і врешті-решт вийде в точку Лагранжа L2, на висоті близько 64400 км над поверхнею зворотного боку Місяця, де будуть залишатися близько двох тижнів. Астронавти зможуть проконтролювати посадку модуля, що спускається, вивантаження і початок роботи роботизованого апарату. А потім повернуться назад - щоб наступна зміна незабаром стартувала і вирушила ще далі.
За публікацією Space.Com
