Генетик з Університету Міннесоти розробив методику, яка повністю виключає можливість вдалого схрещування між генетично модифікованими організмами та їх оригінальними прототипами з дикої природи.
Технології редагування генів розвиваються дуже швидко. Такі інструменти, як CRISPR-Cas9, можуть допомогти нам звернути назад і навіть викорінити такі хвороби, як ВІЛ, рак і багато інших. Однак, оскільки ми генетично модифікуємо організми, ми ризикуємо допустити їх схрещення з немодифікованими аналогами, що може призвести до незворотної зміни диких видів і руйнування цілих популяцій та екосистем.
У той час як попередні спроби запобігти цьому розведенню зосередилися на карантині модифікованих організмів, Мацей Маселко, науковий співробітник Інституту біотехнологій і коледжу біологічних наук Університету Міннесоти, розробив інструмент, який може виявитися куди більш універсальним. Автор називає свій проект «синтетичною несумісністю» і стверджує, що він не дозволяє модифікованим видам ефективно схрещуватися з їхніми дикими версіями.
Природні регулятивні функції в клітинах живих організмів визначають, включені гени чи ні. Коли гени активні, вони запускають виробництво білків, а коли неактивні - цього не відбувається. Ці системи регулювання є невід'ємною частиною виживання, оскільки занадто велика або занадто мала кількість певних білків може бути шкідливою для організму. На цій системі і заснований метод синтетичної несумісності Маселко.
По-перше, вчений модифікує певний ген таким чином, щоб не змінювати біохімію організму. Після цього він модифікує сам організм так, щоб той виробляв спеціальний білок, який шукає немодифіковану версію цього специфічного гена. Виявлення відбувається тільки в тому випадку, коли модифікований організм намагається схреститися зі своєю оригінальною версією. Якщо це сталося - білок запускає безконтрольне виробництво білка, яке швидко виснажує і вбиває гібрид.
Маселко і його команда вже протестували цю методику на пивних дріжджах. Коли генетично модифіковані дріжджі спробували розмножитися з «нормальними», потомство і справді швидко загинуло від надлишку білків, набухаючи як повітряні кулі. Дослідження було описано в журналі Nature Communications. Сам учений упевнений, що за допомогою його винаходу можна здійснити безліч цікавих і корисних експериментів, які при цьому абсолютно не будуть становити небезпеки для навколишнього середовища.
