Наше майбутнє - світло. Може, занадто навіть світло. Сонце потроху почне розширюватися і робитися все більш яскравим, і через кілька мільярдів років повністю висушить Землю, залишивши її розпеченою, бурою і абсолютно безжиттєвою.
Приблизно через 7,6 млрд. років Сонце досягне максимальних розмірів і перетвориться на червоного гіганта: поверхня зірки перевищить розміри земної орбіти приблизно на 20%, а світність стане в 3 тис. разів сильнішою. Потім, звичайно, Сонце спалиться в білого карлика, але нам цього побачити вже не доведеться, якщо тільки людство вчасно не зробить ноги.
Незважаючи на те, що всі астрономи погоджуються з подібним описом майбутнього нашої зірки, спільної думки про те, що при цьому станеться з Землею, не існує. Ще з 1924 р., коли британський математик Джеймс Джинс (James Jeans) припустив, що планета буде поглинута зіркою, деякі вчені не погоджуються з цією гіпотезою: на їхню думку, планета цілком може уникнути такої долі. Втім, недавні дослідження говорять про те, що це навряд чи можливо.
Дійсно, вирішення проблеми не так однозначно, як виглядає на перший погляд. Дійсно, розміри Сонця перевищать астрономічну одиницю - сьогоднішню відстань від Сонця до нас - в ході цього процесу вона помітно втратить в масі. Це може призвести до того, що Земля, яка не настільки сильно утримується його гравітацією, віддалиться від зірки на значно більшу відстань. При розмірах 1,2 о.о. Сонце буде важити приблизно втричі менше, ніж сьогодні - це цілком залишає нашій планеті шанси вчасно відсунутися від стрімко «розпухаючої» зірки.
Не спрощують картину та інші фактори. На зміну орбіти Землі впливатиме і зовнішня сонячна атмосфера, і гравітаційне тяжіння інших планет Сонячної системи. Вчені раз у раз уточнюють картину того, що станеться з Землею в такому далекому майбутньому.
У розрахунках, проведених італійським вченим Лоренцо Йоріо (Lorenzo Iorio), він виділив і відкинув ряд малозначних факторів і зумів привести складні рівняння для розрахунків руху і взаємодії Землі з Сонцем до цілком вирішуваного вигляду. В результаті йому вдалося встановити, що до вступу зірки у фазу червоного гіганта планета наша буде віддалятися від неї приблизно на 3 мм на рік - так що навіть через 7 з гаком мільярдів років розміри земної орбіти збільшаться на якихось 0,0002 а. е. А потім шансів втекти вже буде мало: Сонце збільшиться до 1,2 о.о. всього за мільйон років.
Варто зауважити, що деякі вчені висловлюють сумніви в тому, що збільшення орбіти Землі залишаться постійними протягом еволюції Сонця до червоного гіганта. Але так це чи інакше, головний підсумок його теоретичного дослідження залишиться колишнім: Землі не врятуватися. Тим більше що це підтверджує одне повідомлення, зроблене навесні 2008 року. Читайте: «Останні дні Землі».
Але перш, ніж катастрофа трапиться, у вчених є достатньо часу поспостерігати цей процес з боку - в далекій системі, про яку ми розповідали в замітці «Екзотична екзопланета». Можливо, вони знайдуть рятівне рішення - наприклад, змістити орбіту Землі на безпечну відстань - або просто полетіти подалі, до інших, більш молодих зірок.
Публікація Scientific American
