Детальна інформація про пам'ятки. Опис, фотографії та карта з вказівкою найближчих значущих об'єктів. Назва англійською мовою - St Olave Hart Street.
Англіканська церква святого Олафа на Харт-стріт - маленька і скромна, але це одна з небагатьох збережених середньовічних будівель в Сіті і місце поховання знаменитого мемуариста Семюеля Пепіса.
Церква тут вперше була зареєстрована в XIII столітті. Вже тоді вона була присвячена святому Олафу, покровителю Норвегії - королю Олафу II, який воював на боці англійців проти датчан у битві на Лондонському мосту в 1014 році. Документальних підтверджень цієї битви немає, але норвезькі саги розповідають: Олаф обрушив міст, на якому стояли данці, і тим врятував місто.
Церква не раз перебудовувалася. Існуюча будівля датується приблизно 1450 роком. Дивним чином церква вижила під час Великої пожежі 1666 року - вогонь був вже близько, коли вітер змінив напрямок. Під час Другої світової будівля сильно постраждала від німецьких бомб - після прямого попадання у вежу розплавлений метал дзвонів впав вниз. Церкву любовно відновили 1954 року, навіть дзвони відлили з того самого металу. На церемонії освячення був присутній норвезький король Хокон VII (під час вигнання з окупованої нацистами Норвегії, перебуваючи в Лондоні, король приходив молитися саме сюди).
Виглядає будівля неброско - в стилі так званої перпендикулярної готики, з приземистою прямокутною вежею з каменю і цегли. Інтер'єр лише частково пережив бомбардування, але дещо збереглося - двері в різницю, панелі, кафедра (можливо, роботи Грінлінга Гіббонса). Відновлений храм з його стрільчастими арками і вітражами дихає атмосферою стародавньої парафіяльної церкви. Саме це мав на увазі поет і захисник старовинної архітектури Джон Бетжемен, коли писав, що Сейнт-Олав - сільська церква в міському світі.
Цю «домашню» атмосферу любив Семюел Пепіс - найвідоміший з англійських (а можливо, і світових) мемуаристів. Він оселився в приході Сейнт-Олав у 1660 році (Адміралтейство, де він служив, виділило йому будинок на Сізінг-Лейн) і жив тут 14 років. У цей час він і писав свій щоденник, безцінне свідчення багатьох найважливіших подій у житті країни. Пепіс називав Сейнт-Олав «наша власна церква». Тут, у склепі під вівтарем, він і був похований - поруч з дружиною і братом. Принадний пам'ятник Елізабет Пепіс зберігся з тих часів. Щорічно в травні, до річниці смерті Пепіса, проходить служба в пам'ять про нього.
Церква святого Олафа славиться і своєю вхідною аркою на кладовищі, виконаною 1658 року. Вона прикрашена натуралістично виконаними черепами і цитатою з апостола Павла латиною: Christus vivere mors mihi lucrum - «Для мене життя - Христос, і смерть - придбання» (Фоп 1:21). Чарльз Діккенс у «Мандрівнику не з торгових справ» писав, що це його улюблене кладовище, яке притягує своїм «відштовхуючим неподобством». Насправді черепа виглядають гармонійно - все-таки за ними погост. Тут у рік Великої Чуми було поховано 300 осіб, у тому числі якась Мері Ремсі - вважається, що саме вона в XVII столітті занесла в Лондон «чорну смерть».
